Перевірки бізнесу по-новому: чому “м’яка” реформа може обернутися жорсткішими наслідками

Державний контроль в Україні готується до масштабного «перезавантаження». Законопроєкт №14030 обіцяє перетворити каральну машину на сервіс. Обов’язкова відеофіксація, цифрові кабінети та аудит без штрафів — SPEKA розібралась, чи справді тиск на підприємців зменшиться, і де юристи бачать «підводні камені».

Читайте также: Дизель по 90 грн — не вирок: як за допомогою «Дії» та банків купувати пальне на 15 грн дешевше

Епоха «старих правил» добігає кінця

Чинному закону про державний нагляд уже понад 15 років. Його ухвалили ще у2007 році, і сьогодні він погано відповідає і сучасній економіці, і курсу України на євроінтеграцію. За цей час система обросла винятками, спеціальними процедурами та різними правилами для окремих органів, тому для бізнесу перевірки часто залишаються заплутаними і непередбачуваними.

Законопроєкт №14030 має змінити парадигму: від масових формальних перевірок — до ризик-орієнтованого підходу. Документ уже рекомендований профільним комітетом до другого читання та є частиною зобов’язань України в межах Ukraine Facility.

Ключові зміни у Законопроєкті №14030 для підприємців

Як зазначає Юліан Хорунжий, старший партнер ARIO, у коментарі для SPEKA: законопроєкт повертає систему державного нагляду до її базової ідеї: більшість сфер знову мають працювати за єдиними, не розрізненими правилами. І це плюс для бізнесу, адже саме фрагментарність регулювання роками створювала простір для зловживань і звуження гарантій під час перевірок

Чому документ називають кроком уперед

Законопроєкт №14030 нарешті пропонує логічну модель замість хаотичного розширення винятків.

Аргументи прихильників реформи зводяться до трьох речей: менше хаотичних перевірок, більше цифрової прозорості і більш передбачувані правила гри.

Спеціальне регулювання залишається лише там, де воно об’єктивно необхідне: податковий та митний контроль, НБУ, валютний нагляд та фінмоніторинг.

УBRDOоцінюють потенційний ефект як економію для бізнесу понад 1,5 млрд грн на рік, а в бізнес-об’єднаннях прямо пов’язують ухвалення цього закону з покращенням інвестиційного середовища та виконанням зобов’язань у межахUkraine Facility.

Змістовно проєкт також збігається з тим, що вже кілька років радять міжнародні інституції. OECD Regulatory Policy Outlook 2025 прямо говорить, що ризик-орієнтовані перевірки дають змогу концентрувати державний ресурс там, де наслідки порушень можуть бути найбільш шкідливими, а також сприяють довірі між регулятором і бізнесом. 

Старший партнер ARIO Юліан Хорунжий теж оцінює законопроєкт позитивно і звертає увагу саме на повернення до єдиної логіки контролю. На його думку, один із найважливіших моментів — це відмова від багаторічного розмивання базового закону винятками та спеціальними режимами.

Один із ключових принципів – презумпція правомірності дій суб’єкта господарювання. І це, без перебільшення, одна з важливих новел. Вона змінює логіку відносин між бізнесом і державою: не підприємець має постійно виправдовуватися, а контролюючий орган повинен належно спростувати презумпцію правомірності його дій, — Юліан Хорунжий, старший партнер ARIO

Схожої думки дотримується і Євген Ріяко, CEO юридичної компанії Riyako&Partners. Він називає документ якісним, хоча й підкреслює, що його ефект залежатиме від того, наскільки акуратно буде прибрано неточності до другого читання.

Де в реформі бачать слабкі місця

Втім, №14030 навряд чи можна назвати безспірним документом. Частина ризиків закладена прямо в його конструкції, а частина — у майбутній практиці застосування.

Ризик 1: «Каральна» еліта залишається за бортом

Попри заявлену уніфікацію, реформа не охоплює повною мірою всі найбільш чутливі для бізнесу напрями. 

Найбільші «каральні» органи — податкова, митниця та НБУ — поки що залишаються у своїх спецрежимах. Уніфікація не торкнулася їх через складність процедур, тому говорити про тотальне зняття тиску зарано.

Саме тому критики кажуть, що бізнес може не відчути миттєвого полегшення там, де для нього зосереджено найбільше регуляторного тиску. Євген Ріяко формулює це максимально прямо.

Читайте также: Хто вже заробляє на AI в Україні: 100 кейсів бізнесу

Ризик 2: Добровільний аудит як нова корупційна схема

На папері це корисний комплаєнс-інструмент. Але на практиці виникає питання, чи не перетвориться він на напівобов’язкову послугу, особливо якщо кваліфікаційні комісії аудиторів і пов’язані механізми залишатимуться біля самих органів контролю.

Юліан Хорунжий визнає, що ризик конфлікту інтересів існує, хоча й вважає, що в тексті закладені певні запобіжники. Євген Ріяко прямо говорить про загрозу корупційної схеми, якщо аудитором де-факто виступатиме той самий регулятор, який потім контролює і карає.

Євген Ріяко також запевняє, що головна проблема також криється і в довірі. Малий та середній бізнес навряд чи захоче розкривати всі свої «таємниці» державному органу під виглядом аудиту. Перевірка — це одне (що знайшли, те знайшли), а аудит потребує повної відкритості. 

Великий бізнес може це використовувати для страхування ризиків та впровадження комплаєнсу, щоб мінімізувати візити контролерів. Але для масового запуску було б краще залучити приватні ліцензовані компанії. Якби бізнес робив аудит у незалежних професіоналів, виправляв помилки і надавав звіт інспекції, це б запрацювало набагато ефективніше.

Чому виграє малий та великий бізнес?

Законопроєкт №14030 створює нерівні умови: малий бізнес виграє завдяки ризик-орієнтованому підходу, що фактично дарує йому «спокій» від перевірок на 5 років, а великий бізнес отримує інструмент «добровільного аудиту» та ресурси на комплаєнс, щоб офіційно відкупитися від візитів інспекторів.

Натомість середній бізнес опиняється в зоні найбільшого тиску: він уже занадто помітний для автоматичного ігнорування, але ще не має достатнього фінансового чи юридичного лобі, щоб використовувати дорогі механізми захисту, тому ризикує стати основною мішенню для планових перевірок та потенційних корупційних схем із «платним» аудитом.

Ризик 3: Судовий колапс та блокування роботи

Законопроєкт передбачає, що інспектори не повинні одноосібно зупиняти роботу підприємств, а такі рішення мають проходити через суд. З точки зору верховенства права це логічно. Але залишається практичне запитання: чи зможуть українські суди реально працювати в тих стислих строках, які закладає закон.

Євген Ріяко вважає такі строки загалом реалістичними, тоді як Юліан Хорунжий прямо сумнівається, що система зможе стабільно забезпечувати настільки швидкий розгляд у нинішніх умовах.

Тому проблема тут не стільки в самій моделі, скільки у спроможності судової системи забезпечити її нормальну роботу. І я б не вважав правильним писати закон, підлаштовуючись під реалії, які давно мали бути виправлені. Закон має закладати правильну процедуру. Інша річ, що держава паралельно повинна забезпечити реальну здатність судів працювати в тих строках, які сама ж і встановлює.

Ризик 4: Ще один ризик — термінологія

Юристи звертають увагу, що неточні або оціночні формулювання у сфері перевірок майже завжди стають джерелом конфліктів уже на стадії спору. Якщо до другого читання не прибрати двозначності, частина нової конструкції може швидко розмитися в судах.

Що означає №14030 у ширшому контексті

Цей законопроєкт не варто сприймати як чарівну кнопку для миттєвої дерегуляції. Він не скасовує державний контроль і не може цього робити. Як зазначає Юліан Хорунжий:

Завдання законопроєкту — зробити контроль більш передбачуваним, цифровим і пропорційним ризикам.

Власне, у цьому і полягає головна відмінність між дерегуляцією та ослабленням правил. У зрілій моделі держава не відмовляється від нагляду, а прибирає надлишковий тиск там, де ризики низькі, і концентрує ресурс там, де йдеться про безпеку людей, довкілля, якість продукції або добросовісну конкуренцію.

Читайте также: «Держава б’є по малому бізнесу», — співзасновник «Нової пошти» Поперешнюк про проблеми ФОПів і 5000 нових франчайзі